Ви мусите дозволити Javascript у вашому браузері для оптимальної роботи сайта і відображення розділів повністю.
Увійти Моя подорож
UaRuEn

Як розвивати туризм в Україні. Успішний кейс Херсонщини

10.08.2020
1593

Херсонщина цього сезону – один із найпопулярніших напрямків внутрішнього туризму в Україні. Проте до цього регіон йшов цілих п’ять років, в першу чергу, зусиллями двох братів – Павла та Олексія Білецьких.

Завдяки їхнім екскурсіям Херсоном всі дізналися про масонські ложі в місті та французький період першої чверті 19 сторіччя. Далі Херсон постав німецький, єврейський, іспанський, польський... Потім для всієї України вони відкривали неймовірні пейзажі Херсонщини та можливості для відпочинку на Півдні.

І хоч у місті так і немає туристично-інформаційного центру, його функцію добре виконує туристична кав’ярня братів - ХерсON. Про свій досвід розвитку туризму на Херсонщині розповідає Олексій Білецький.

— З чого ви починали розвивати туризм на Херсонщині? Чому зайнялися власне цим видом діяльності?

В усьому винна мама )))) Вона є членом Спілки художників України, тож ми з братом зростали в родині, де знали культуру, звичаї, обряди. Вона вчила нас трішки інакше дивитися на світ, бачити та цінувати ту красу, яка є у нас на Півдні України. І ще винні друзі, яким ми показували наше місто, а вони у відповідь часто казали: «Так це ж крутяк-крутезний. А херсонці про це знають? Ні?!».

Спершу планів зайнятися туризмом не було. Любов до історії та культури ми реалізовували в історичній реконструкції епохи вікінгів, слов’ян. Допомагали парку «Київська Русь» біля Києва, зокрема, створювали обладунки, костюми, я робив експонати для Музею музичних інструментів. Але в 2014-му прийшов Майдан, а з ним і усвідомлення того, що все це відбувається від нерозуміння своєї історії, браку самоідентифікації і як наслідок - відсутності почуття власної гідності. Ці речі навмисно стирали із пам’яті народу останні 100 років, і нічого  не робили для відновлення цих знань за часів незалежності. Після цього стала можливою анексія Криму…

Тож перші наші екскурсії містом були саме для херсонців. На 11 січня 2014 року я покликав їх, не знаючи напевне, чи потрібно це людям, але прийшло 15 містян. Навіть аплодували, хтось дав грошей, хоча екскурсія була безкоштовною. Ми ділилися своїми знаннями, хотіли показати, що Херсон цікавий, має величезний спадок різних культур і свою унікальну історію.

Чим більше люди знатимуть про себе, тим краще буде розвиватися держава. Я переконаний, що туризм – це один із крутих інструментів для формування національної ідентичності.

— Тобто, спершу це були лише екскурсії містом?

Так, лише згодом ми зайнялися байдарками, прогулянками на яхтах. Тоді мова не йшла про тури на два-три дні, хоча в 2014-му ми пропустили через себе тисячу людей, а наступного року - три тисячі. Тому у 2015-му перед нами постав вибір: екскурсії – це просто хобі чи таки бізнес. Так у нас з’явилась компанія та улюблена, цікава робота. Ми знали, що Херсонщина недовивчена, недопізнана, і вона – неймовірна. Тут на невеликій частині України все різноманітне – пустеля, плавні, моря, річки, озера, херсонські схили. Ти можеш мешкати у місті і кожен день їхати на 40 чи 100 км в різні сторони і бачити іншу стихію. Херсон – це перехрестя культур, епох та стихій.

— Тільки ж треба було це якось донести до всієї України…

Звичайно, і ми почали створювати контент. Бо люди не їхали до Херсона не тому, що нам «пороблено», а тому що взагалі про нас не знали. В пошуковиках на назву нашого міста вилазили зображення з хроніки негативних новин. Це тоді, коли, наприклад, Ужгород «підтягував» світлини бульварів, мініатюрних скульптур, більше 500 статей про те, де відпочити, погуляти та зробити круті фото.

Про Херсон станом на 2015 рік було аж дві статті: одна про те, що тут все було побудовано Росією, а друга бізнесово-замовна. В 2015-16 роках починаємо робити сайт, де виклали більше 40 тематичних статей та блогів про місто та регіон, потім їх стало 80, зараз більше сотні. Програмісти працювали над тим, щоб Google відправляв до нас тих, хто в пошуковиках запитує «Що подивитися на Півдні?» чи «Куди поїхати відпочити в Україні?».

— Перші відео про Херсонщину були вражаючими, вашу роботу помітили.

Звичайно, ми почали знімати відео контент, бо він добре йде в соцмережах. Першим був ролик «Херсон для тебе» - волонтерське відео, для якого ми самі писали сценарій. Знімала його крутий оператор – Ліза Postol, яка була і режисером, і монтажером водночас. Тоді ми витратили на це смішні гроші – десь дві тисячі гривень. Але їй цікаво було створити крутий продукт про Херсон. Він дуже добре пішов…

— Але ж вашою «фішкою» так і залишилась екскурсія «Херсон де Масон»?

Так. Мені дуже сподобалась тема про те, що на півдні України на початку 19 сторіччя мешкали французи, багато з них були масонами. Це була прикольна фішка, ми зробили авторську екскурсію, яка триває 4,5 години, написали сценарій «Херсон де Масон». Щоб її краще просувати, вирішили зняти ролик. Почали шукати, хто і як це робив, і виявилося, що ніхто в Україні тоді ще не знімав екскурсії. Тут ми теж стали першопрохідцями. І коли Ліна Костенко репостнула наше відео, для нас це було визнанням.

Коли ми починали у 2014-му, то 99% відвідувачів екскурсій були саме херсонці, хоч спершу їх дуже тяжко було затягнути. У 2015-16 роках 80% херсонці, а 20% - туристи з інших міст. У 2018 році через нашу компанію пройшло 10 000 туристів, і з них уже 70% були з інших міст, і лише 30% самих херсонців.

— Зараз ідеться про екскурсії Херсоном чи про подорожі Херсонщиною загалом?

Ми не розділяємо Херсон та Херсонщину. Це чиновники так роблять, бо у них різні бюджети. Ще йдуть суперечки щодо Кінбурської коси – це Херсонська область чи Миколаївська, хоча по факту належить навпіл. Але туристу це неважливо! Ми робили екскурсію і в Актовський каньйон (Миколаївщина). Це все Південь України, де все поруч і немає меж.

Херсон, Миколаїв та Одеса пов’язані не лише історично та культурно, а й туристично. Ми вже співпрацюємо з одеситами: коли до них їдуть туристи на тур у два дні, вони дають нам «пас» на один день до Херсону.

Коли до нас приїздять поляки, ми пропонуємо їм поїхати до Одеси. Добре, що люди розуміють цю формулу, особливо в умовах, коли немає масового туризму.

— Навіть зараз? Херсонщину цього літа відвідало дуже багато туристів.

Так, у нас телефон «червоний». Липень став кращим за кількістю відвідувачів, навіть порівняно з минулим роком. Хоча цього я не можу сказати про червень.

Турист – це мікроінвестор, який із собою привозить гроші. Наприклад, у 2018 році, коли ми пропустили через себе 10 000 людей, лише від нас національні парки та заповідники отримали 80 000  грн.

Перевізникам за рік ми віддали півтора мільйони, на харчування пішло ще 800 000 грн. Ці гроші отримали не ми як туристична компанія, а Херсон.

За нашою статистикою, один турист, який в середньому приїздить на Південь на два дні, залишає в регіоні близько 2 700 грн. Йдеться про те, що він поселився, відвідав екскурсію, випив кави, пообідав, купив сувенірчик на згадку і поїхав. І так 10 000 разів! Це лише ми зробили - маленька компанія, яка у 2015-17 роках була фактично монополістом, бо ніхто не вірив, що це можна робити.

— В Україні одним із найпопулярніших напрямків залишається гастротуризм. Чим дивує гостей херсонська кухня?

З радянських часів тут дуже вдало стирали самоідентифікацію. По факту херсонці себе не цінували, не знали, не любили і не вірили в себе. Коли питаєш херсонця, що таке херсонська кухня, він знизує плечима.

Нам дійсно потрібні були круті локальні штуки. І тут з’являється (не наш) проект «Вінтажна кухня», коли самі ресторатори почали копатися у старих рецептах, меню ресторанів 19 ст. Так от - у херсонців були не лише пампушки-вареники, там була пристойна французька кухня, італійські страви. Більше того, з’ясувалося, що наші предки вживали нормальні коктейлі ще 150 років тому.

Зокрема, це був «королівський пунш», який за своїми складовими майже збігається з коктейлем Май Тай (класична коктейльна карта: білий ром, мараскін, сік лимона, апельсина та інше) І це пили в Херсоні вкінці 19 століття!

Тоді на Херсонщині мешкало 125 національностей, вони залишили багато унікальних рецептів, було б лише бажання все це відновити.

— Пробували сюди залучати поляків, французів?

Ми вже рекламували Херсонщину закордоном, але карантин завадив реалізувати ці домовленості. Цього року планувались фамтріпи, престріпи з поляками. Вони дуже хотіли до нас їхати, дякуючи Ryanair, бо з Херсона є авіарейси до Кракова та Катовіце, квиток коштує лише 9,5 євро. Дуже зацікавились словаки. Їх не здивуєш архітектурою, але гастротури та красива природа роблять своє. У січні ми були на виставці у Вільнюсі, нас гарно приймали, були зустрічі з туроператорами - литовці теж готові їхати до нас.

Екскурсії проводимо англійською, німецькою, менше польською, іноді – турецькою. Є що розповісти, мало що – показати. На Херсон можна дивитися або з коптера, або під мікроскопом – роздивлятися вікна, двері, французьку черепицю.

— Скільки своїх особистих коштів ви вклали в цю справу?

Всі вкладені гроші не порахуєш. Запам’ятав лише одну цифру: з жовтня 2018-го по квітень 2019 року ми з партнером вклали 15 000 доларів в контент і промоцію, програмістів, сайт, створення гостьових статей. Та головне, щоб люди сюди приїхали, і закохались у Херсонщину.

— Як місцева влада допомагала?

В 2014-15 роках було дуже складно, бо ніхто в туризм не вірив. Тоді у нашій компанії з’явилася формула, яка працює і досі: «Можна любити лише те, що цінуєш. Цінувати те, що поважаєш. Поважати те, що знаєш. Із знань народжується повага, цінності та любов». Ми розуміли, що якщо херсонці почнуть ставитися до себе трішки по-іншому, багато що в місті зміниться. Якщо є 4% тих, хто хоче та готовий змінюватися, то вся громадськість теж зміниться. І ми дуже хотіли закохати у Херсонщину ці 4%.

Почали проводити фестивалі вуличної музики, вуличної їжі, поширювати інформацію про Херсонщину. Нам ресторатори та влада крутили біля скроні і говорили: «Нашо воно вам треба». Більше того, радили забирати херсонців та везти до Одеси, бо «там краще». Ми на це відповідали: а ви точно херсонські депутати?!

Ми першими заговорили про ТІЦ, проте його досі немає. Цю функцію півтора року виконував наш офіс, а потім - кав’ярня. Наші бариста, адміни, гіди, менеджери консультують туристів, які заходять за інформацією про те, де поселитися, де харчуватися, що подивитися. Всі працівники, крім прибиральниці, особисто мені здають екзамен по історії та географії. В нашій туристичній кав’ярні турист може отримати вичерпну відповідь на кожне запитання.

2015 рік став переломним, а лише з 2016-го все почало змінюватися. Нам почали вірити, частково брати участь у виставках, важко було з областю налагодити діалог, але прийшла хороша команда і процес пішов. Справжньою перемогою стало те, що у 2019 році на виставці у Києві область і місто стояли одним стендом, який, до речі, отримав перше місце.

— Що з бюджетами на розвиток туризму?

Немає нормальних бюджетів. Про що говорити, якщо за 2019 рік регіон отримав близько шести мільйонів туристичного збору, а на туризм обласні депутати підписали програму на 200 тисяч гривень. Але й ці кошти забрали, бо прийшов карантин, і треба було купувати маски.

Проте карантин – це ще й велика можливість для нас. Як це було в 2014 році, коли туристи поїхали до нас після анексії Криму. Тоді місцеві просто заробляли гроші, але нічого не вкладали в інфраструктуру. Зараз до нас знову їдуть відпочиваючі, зокрема журналісти, блогери, селебріті, всі інші. Головне хоча б  тепер злетіти, не змарнувати цей другий шанс.

— Бізнес готовий вкладати в інфраструктуру?

Є той, хто готовий вкладати, є «вашим і нашим», є й такі, хто думає, що туристи й так приїдуть. Була реформована регіональна туристична організація «Туризм Херсона». Це бізнес, який вірить у туризм. Туди входять не лише ресторани, кафе та готелі, а й велика компанія зі встановлення сонячних панелей, юридична компанія, брендингова компанія та інші небайдужі.

Переконаний, що для розвитку туризму потрібні три речі – контент, туристичний продукт та інфраструктура. Влада зі свого боку може створити всі умови для цього. Наприклад, наша пустеля – крутезна локація, але що там робити? Добре, коли гід цікаво розповість про неї. Але де прогулянки на конях, де верблюди, які були тут цілими стадами у 19 столітті? Коли будуть дороги, а не буде ні продукту, ні контенту, то це не туризм.

У нас в Україні ніхто ніколи не вчив, як розвивати туризм. Це або самоучки, або таланти.

Матеріал підготовлено Державним агентством розвитку туризму України

Підпишіться на розсилку новин та пропозицій від discover.ua і наших партнерів

Натискаючи кнопку, ви погоджуєтесь із Правилами та умовами.