Сьогодні розвиток туризму в ОТГ поки виключення із правил, аніж загальна тенденція. Не всі громади усвідомлюють переваги цього напрямку, тому не поспішають його включати до своїх перспективних планів. Теребовля ж давно усвідомила, що на цьому можна заробляти. Тим більше, коли маєш замок, аж два найбільші віадуки, монастир, невеликий каньйон та неймовірні краєвиди. Тут можна відвідати нічну екскурсію, яку проводить сам Князь, а вдень політати на паратрайку чи катнути зручним веломаршрутом.
Своїм успішним кейсом у розвитку локального туризму ділиться директор туристично-інформаційного центру Теребовлянської ОТГ Степан Зелінський.
Загалом чотири з половиною. З них півтора роки на посаді спеціаліста з туризму у міській раді. Потім ми створили у громаді туристично-інформаційний центр як комунальне підприємство, який я очолюю останні три роки.
Теребовля має дуже багато пам’яток архітектури, і цим неможливо нехтувати. В Україні є туристичні дестинації, де на голому місці ставлять ресторан з нічлігом і все, розвиваються, до них приїжджають люди. У нас з ночівлею все ще залишаються проблеми, але є кафе, бари, ресторани і цікавий історичний спадок.
Місто побачило, що люди приїжджають подивитися на Теребовлянський замок – це найпопулярніше місце для туристів – і просто їдуть далі. В місті практично нічого не лишають, бо не затримуються. Наприклад, Теребовля входить до маршруту так званого сентиментального туризму, по якому їдуть поляки цілими автобусами. Це типовий маршрут Львів - Кам’янець-Подільський, із заїздом по дорозі до всіх пам’яток, які їх цікавлять. Тим більше, що Теребовля вважалась другою фортецею після Кам’янець-Подільського, яка утримувала весь кордон Речі Посполитої у Середньовіччі. Тобто, сфера туризму не просто випала з планів міста – її ніколи там і не було. Отже, громаду довго вмовляти не довелось, це був не просто очевидний факт, а нагальна потреба.
Назву наші Топ-4 місця для відвідування. Найперше – це Теребовлянський замок, друге - Плебанівський віадук на окраїні міста. До речі, саме у нас знаходяться два з п’яти діючих віадуків, що є в Україні. Це класне місце для селфі. Він здоровенний, у гарному стані, там ще їздять потяги, тому можна близько підійти та все це добре подивитися. Дуже цікаве місце Підгірянський монастир – там дуже гарний краєвид з руїн монастиря на Серетський каньйон. Неймовірно мальовничо!
Четвертою дестинацією після завершення всіх робіт стане Музей-майстерня в Теребовлі. Ми його ще називаємо «Музей на дереві», бо в середині будівлі є ліплене нашими майстрами дерево, яке «проростає» на другий поверх. Саме на ньому буде вивішено різні експозиції.
Музей розділяється на дві частини: експозиційну та хенд-мейд. Власне, саме у майстерні можна зробити сувенір власноруч - розписати порцеляну чи виліпити з глини якийсь виріб. Музей підготував багато пропозицій: майстер клас з декоративного розпису дерев’яних тарілок, розпис екосумки, випалювання на дерев’яній основі чи перенесення фото або зображення на дерево, виготовлення виробів на гончарному крузі. До речі, буде сезонна пропозиція до різдвяних свят - випічка та розпис імбирного печива.
Друга частина – це все-таки музей міста з його історією, стародавнім минулим. Там ми розповімо про велику значимість міста, перша згадка про яке була більше 900 років тому. В літописі є ціла глава про осліплення князя Василька Теребовлянського і на цьому базується багато історій про місто. Це була столиця окремого Теребовлянського князівства.
Другий поверх матиме теж свою цікаву атмосферу: біля дерева будуть розміщені вироби місцевого різьбяра Остапа Пасіки. Там же представлені різні види меду, яким славиться наш край, з дегустацією та можливістю придбати мед чи якісь похідні вироби з нього.
Роботи в Музеї ще не завершені. Це дуже великий проект із серйозним ремонтом, заміною покрівлі будівлі колишнього районного краєзнавчого музею. П’ять років тому громада забрала його собі, взялася за відновлення і зараз дає нове життя.
Тут залучено багато джерел фінансування. По-перше, міська рада, тобто громада, далі програма «DOBRE» від USAID та кошти Українського культурного фонду.
Ще остаточної суми немає, але три з половиною мільйони гривень за ці роки точно було засвоєно. До цієї суми входять експозиції, ліплення дерев та роботи по облаштуванню великої прилеглої території з озелененням та великою парковкою. Тобто, це буде стартова точка у місті, куди можна заїхати великим групам туристів, лишити автобус і отримати обслуговування від ТІЦ - ми тут теж знаходимося. Потім відвідати музей і піти маршрутом по місту чи скористатися велопрокатом та проїхатись розробленим веломаршрутом.
Так. У нас теж ближче замку можна помістити лише два-три автобуси, і то в небазарний день. У базарний день, а їх у нас три на тиждень, нереально припаркуватися.
До речі, Теребовля – це також центр ринкових відносин. У міжвоєнний період це було третє містечко на Галичині, яке славилося своїм ринком.
Виграли грант від програми «DOBRE». Взагалі все, що можна було від них взяти, ми отримали. Теребовлянська ОТГ напевно єдина така громада, яка не лишила їм шансу зекономити на нас. У цій програмі є кілька проектів, по одному з них нам вдалося придбати двадцять гарненьких новеньких якісних велосипедів. Під це ми розробили веломаршрути, найкоротший з них – 10 км. Туристи долають шлях з екскурсоводом, який не лише розповідає цікавинки під час зупинок, а й дивиться, щоб люди не заблукали.
Сам велопрокат є дуже дешевим, бо це було умовою гранту. Три години – 50 грн, день - 100 грн, доба – 200 грн. Якби ми їх купували за власні кошти, то не могли б таку низьку ціну поставити, а за грантові можемо собі дозволити. Велоекскурсія коштує для групи до 10 осіб 150 грн за годину.
Думаю, що не лише у нас, а й по всій Україні збільшилось зацікавлення власною країною. Точних цифр у нас немає, якщо рахувати по наданих екскурсійних послугах ТІЦу, то минулого року ними скористалося приблизно півтори тисячі людей. Далі статистика з відвідин замку показує, що у 2019-му було продано понад 5 000 квитків. Хоча ми розуміємо, що це неповна статистика, оскільки там є перерва на обід, дні, коли вони були закриті, але ж все одно групи приїздили. Насправді все більше людей відвідують саме місто, але, на жаль, це лише екскурсанти, оскільки місць для проживання сьогодні ми не маємо.
Плануємо, має бути навіть комунальний готель на 30 ліжко-місць. Є проект на такий комплекс біля стадіону, бо у нас досить таки добре розбудована спортивна база. Теребовля може спокійно приймати цілі футбольні команди, які б у нас тренувалися, але їм потрібне проживання.
Наші підприємці мають кошти, але як ми не старалися їх стимулювати, в готельний бізнес ніхто не хоче влазити. Одні не знають, що це таке, тому бояться. Інші знають - тому й не хочуть.
Всі розуміють, що простіше побудувати будинок і здати все в оренду чи під магазин, так простіше. Я працював адміністратором в різних готелях, тому знаю, що то за трати, вкладення, скільки продумувань до дрібниць, тому розумію цих людей. Є розмови, є зацікавленість, але зараз карантин ще більше нам завадив у цих планах.
Переважно це Київ, Львів, Рівне, сусідні області, зокрема Чернівецька, бували туристи з Дніпра, Одеси. З іноземців переважно поляки, а також євреї зі всього світу, бо 25% населення Теребовлі до Другої світової війни складали саме євреї. І хоч у нас немає відповідних культових споруд, як у Гусятині чи Сатанові, вони приїздлять подивитися, де мешкали колись їхні родичі. З Австралії були туристи, США, німці бували, але небагато.
Так. Найбільше організовані групи прибувають до нас весною і восени. Часто були шкільні екскурсії, проте зараз цей напрямок повністю закрився через пандемію коронавірусу. Сьогодні зі зрозумілих причин більш поширений саме індивідуальний туризм, але він мізерний.
Наші гості залюбки ходять на Нічну екскурсію з Князем. Це така «фішка» нашого центру. Екскурсія триває до півтори години, як тільки темніє - люди зустрічаються біля підніжжя Замкової гори. Князь вручає всім смолоскипи і розказує їм свою історію про те, як жили його предки, про найбільш цікаві пригоди князя Василька, який колись розбудував потужне князівство і навіть осліплений ще тридцять років правив, не програвши жодної битви. Завершується екскурсія чаюванням. На багатті один із бояр князя готує чай, пригощає хлібом з медом та маслом. Цей хліб зроблений на заквасці із борошна грубого помелу, який пекли в ті часи.
У нас ще є польоти на паратрайку. Це вже індивідуальна річ, але дуже заохочує людей приїхати саме до нас, зокрема, й через дуже привабливі ціни.
Є екскурсія до кар’єру. Теребовлянський пісковик – наш бренд, так історично склалося, що цей камінь дуже популярний у Європі. З нього роблять мури, паркани, різьблені фігури. Він є сірого, рожевого, червоного та бордового кольору. У кар’єрі можна побачити, як величезна пилка висотою більше людського росту розрізає камінь десяти-п’ятнадцяти тон.
Теребовлі є що запропонувати нашим туристам – чекаємо в гості, у нас саме сезон!
Матеріал підготовлено Державним агентством розвитку туризму України
Фото: Степан Зелінський
За підтримки
Проект реалізовано у співпраці з Google в рамках кампанії «Цифрове перетворення України»
Використання матеріалів сайту і копіювання інформації без письмового дозволу заборонено.©2017—2021 Мандруй Україною. Всі права захищені. Зроблено в студії Jam Digital