Викрадено в України або як Росія створює мистецтво

За свою історію, що перевищує 1500 років, кожної епохи Україна народжувала безліч талановитих митців та героїв.

Згідно з опитуванням, проведеним у 2012 році, серед наших співвітчизників рейтинг найвидатніших українців очолювали Тарас Шевченко, Леся Українка, Богдан Хмельницький, Іван Франко та Віталій Кличко. Насправді ж у нас тисячі постатей, які вплинули на хід світових подій і якими ми можемо пишатися: княгиня Анна, що стала королевою Франції; Роксолана — перша леді Османської імперії; Костянтин Острозький — засновник першого вищого навчального закладу в Східній Європі; фізик Іван Пулюй, завдяки якому проводять медичні дослідження за допомогою рентгенівського випромінювання; нобелівський лауреат Ілля Мечников, що відкрив механізми імунітету; Іван Піддубний — атлет, що не програв жодного турніру у своєму житті. Список можна продовжувати дуже довго.

Ми ж вирішили розповісти про видатних українських художників, яких русифікувала Росія: Іллю Рєпіна, Івана Айвазовського, Казимира Малевича, Архипа Куїнджі, Олександра Мурашка, Давида Бурлюка та Олександру Екстер. А також про те, де в Україні можна познайомитися з їхньою творчістю.

Ілля Рєпін: українські стихії у творчості «розчуленого добрим світом» реаліста

Ілля Юхимович Рєпін народився в 1844 році в Чугуєві на Харківщині. В Україні пройшли перші 20 років його життя, та почався творчий шлях. Після навчання в Петербурзі та подорожей Європою художник продовжив мандрувати Україною та Росією, а останні роки свого життя провів у Фінляндії.

Українські пейзажі та життя нашого народу часто були темами картин Рєпіна.

Сьогодні колекції творів Рєпіна розташовані в кількох музеях України:

• Київській картинній галереї — серед найвідоміших робіт «Барышни среди стада коров», «Миколай Мирлікійський звільняє від смертної кари трьох невинно засуджених», «Поприщин. Герой повісті Гоголя «Записки сумасшедшего», «Голова селянина», «Українська хата». Також у галереї зберігається низка графічних малюнків та акварелей переважно 1880-х років, які не представлені в постійній експозиції, але демонструються під час спеціальних подій. Наприклад на виставці, присвяченій 175-річчю народження художника у 2019 році. У 1984 році перед самою галереєю встановили пам’ятник Іллі Рєпіну й та вулиця, на якій розташований музей, до 1992 року носила його ім’я.
• Харківському художньому музеї — тут зберігається 11 картин Рєпіна, серед яких найвідоміше його полотно «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Для картини виділена навіть окрема зала.
• Сумському обласному художньому музеї ім. Н. Онацького — Н. Онацький був учнем Рєпіна, а зараз тут виставлено кілька робіт Іллі Юхимовича.
• Полтавському художньому музеї ім. М. Ярошенка.
• Музеї-садибі Рєпіна в Чугуєві — на території меморіального музею розташований будинок, у якому мешкала родина Рєпіна, та флігель, який був майстернею художника. Крім низки особистих речей, фотографій та документів, в експозиції представлено 11 оригіналів робіт Рєпіна, серед них малюнки, офорти та живописні твори.

Іван Айвазовський — мариніст-романтик, чия адреса «завжди — місто Феодосія»

Іван Костянтинович Айвазовський народився у вірменській родині. Певний час його батьки жили на Галичині, а згодом переїхали у Феодосію, де народився і провів десятки років один із найвідоміших світових художників-мариністів. Більшість картин Айвазовський присвячував морю, але є й багато робіт, де він зобразив українські пейзажі, обряди тощо. Іван Костянтинович знав українську мову і грав на скрипці мелодії, що перейняв у наших бандуристів.

До речі, нещодавно «Телебачення Торонто» зробили випуск, присвячений хіт-параду вкрадених росіянами пісень, серед яких «Ой, мороз, мороз» та «Вставай, страна огромная», украдена в українських вояків УНР.

У доробку Айвазовського понад 6000 робіт, і значну частину з них можна побачити в музеях та галереях у різних куточках держави:

• Феодосійська картинна галерея ім. І. Айвазовського — тут розташована найбільша колекція, яка налічує 417 робіт художника. Це один із найстаріших художніх музеїв України, який був створений на основі картин подарованих Айвазовським улюбленому місту. Зараз тут також облаштовано меморіальний відділ, присвячений життю і творчості мариніста. Серед найвідоміших полотен, що можна побачити у Феодосії, — «Бриг «Меркурій», атакований двома турецькими кораблями», «Севастопольський рейд», «Корабель «Мария» на Північному морі», «Георгіївський монастир», «Море. Коктебель», найбільша робота Айвазовського «Від штилю до урагану», а також картини на міфологічну та біблійську тематику.
• Одеський художній музей — у колекції музею зберігається 26 картин і три графічні роботи Айвазовського. Серед найбільш відомих: «Захід сонця на морі», «Ніч на Чорному морі», «Морський вид із каплицею на березі».
• Київська картинна галерея — у колекції галереї 13 живописних і 5 графічних робіт, з них у постійній експозиції можна побачити картини: «Вид на острів Капрі», «Горба в полі» та «Буря».
• Талант Айвазовського також можна дослідити на картинах у Сумському обласному художньому музеї ім. Н.Онацького, Харківському художньому музеї, Луганському художньому музеї.

Казимир Малевич — українець, що стрибнув у безпредметність

Казимир Малевич — авангардист, засновник супрематизму, якого довгий час вважали російським. Але насправді він не тільки народився в Києві, а й тісно пов’язаний саме з українським мистецтвом. Неодноразово Казимир Северинович писав, що його художнє бачення сформувало українське село: хати-мазанки, що перевтілилися в біле тло картин художника, геометричні настінні розписи, візерунки на печах, узори на плахтах, килимах та вишиванках. Звідси й основні кольори в роботах Малевича: білий, червоний та чорний.

Малевич вчився в українських майстрів, зокрема в Миколи Пимоненка, і сам став вчителем для багатьох українських художників ХХ століття, викладав у Київському Художньому Інституті. Навіть в анкеті КДБ Казимир Северинович визначив себе українцем. Але незважаючи на всі ці факти, робіт Малевича в Україні дуже мало:

• Національний художній музей України має в колекції одну картину;
• 2 зберігаються в Мистецькому Арсеналі;
• у Пархомівському художньому музеї зберігається робота «Супрематизм 65». До речі, Пархомівка зустрічається в спогадах Малевича, у тому числі, у контексті впливу українського села на його творчість.

Архип Куїнджі — український «художник світла»

Архип Іванович Куїнджі народився в родині греків на території сучасного Маріуполя. «Художник світла», як називали митця за його унікальну техніку, більшу частину свого життя провів у Росії, але, незважаючи на це, на своїх картинах зображував саме українські пейзажі. А головною роботою життя назвав «Ніч на Дніпрі». Більшість полотен Куїнджі зберігаються на території Росії, але все ж і в Україні є декілька шедеврів, наприклад «Ніч на Дону», «Вечір», «Червоний захід», «Осінь» та інші.

Найбільше оригіналів і копій зберігалося в Художньому музеї ім. А. І. Куїнджі в Маріуполі. 21 березня 2022 року рашистська ракета зруйнувала будівлю музею, де, крім робіт Куїнджі, був ще меморіальний відділ, присвячений життю та творчості художника, а також зберігалися роботи Айвазовського, Яблонської та інших митців. Повідомлялося, що під час влучення ракети робіт Куїнджі в музеї не було. Зараз відомо, що оригінали картин «Червоний захід», «Осінь» та «Ельбрус» загарбники вивезли до музею в окупованому Донецьку.

Раніше ми писали, які ще пам’ятки України постраждали від рук росіян під час широкомасштабного вторгнення.

Крім Маріуполя, неймовірну техніку художника можна дослідити в кількох українських музеях:

• Сумському обласному художньому музеї ім. Н. Онацького;
• Харківському художньому музеї;
• Луганському художньому музеї;
• Київській картинній галереї;
• Дніпровському художньому музеї.

Олександр Мурашко — фундатор нового українського малярства, закоханий у Київ

Олександр Олександрович Мурашко народився в Києві, тут провів значну частину свого життя й тут похований. Він хотів перетворити улюблене місто на художній осередок і багато для цього зробив. Спочатку Мурашко відкрив власну студію, а потім разом із Михайлом Грушевським, Дмитром Антоновичем, Михайлом Бойчуком, Георгієм Нарбутом та іншими створили Національну академію образотворчого мистецтва й архітектури.

Творчий шлях Олександра Олександровича почався з церковних розписів, і перші його роботи в іконописі збереглися у Володимирському соборі в Києві. Більшість його ранніх картин купували особи з оточення художника, представники творчої еліти. Зараз же полотна Мурашка можна побачити в музеях України, Росії, Азербайджану, Угорщини, Білорусі. В Україні найбільші колекції творів митця мають:

• Національний художній музей України — тут зберігаються 20 робіт Мурашка, серед яких ескіз до картини «Карусель», «Селянська родина», «Портрет Маргарити Мурашко», «Самопортрет» та інші;
• Харківський художній музей — в експозиції музею представлена картина «Парижанки. Біля кав’ярні»;
• Національний музей у Львові ім. А. Шептицького — у колекції музею — картина «Мак»;
• Хмельницький обласний художній музей — тут зберігається декілька робіт Мурашка, викуплених із приватних колекцій, зокрема «Портрет Олени Костянтинівни».

Давид Бурлюк — екстравагантний син України, що став ідеологом світового авангарду

Попри те, що росіяни привласнили Давида Бурлюка й називають його засновником «російського футуризму», митець народився в Україні на території сучасної Сумської області й самоідентифікував себе як «татарсько-запорізький футурист». Ми не заперечуємо той факт, що його творчий шлях великою мірою пов’язаний із Росією і її діячами, зокрема Маяковським, але сам Давид Давидович росіянином себе не вважав. Натомість майстер казав, що Україна в його особі має найвірнішого свого сина.

Україна, її природа, видатні діячі, козаки часто були темою його творчості. Писав Бурлюк російською, але у «Фрагментах зі спогадів футуристів» стверджував: «Пишу поки що російською, але може, що й на рідну українську перейду. Україна була й залишається моєю батьківщиною. Там кістки моїх предків — вільних козаків, що рубалися на славу силі та свободі».

Більшість робіт художника зберігається в меморіальному музеї Бурлюка в Америці, але і в Україні є кілька місць, де можна побачити полотна майстра наживо:

• Сумський обласний художній музей ім. Н. Онацького — у колекції музею 4 роботи художника, у тому числі «Пейзаж на морському узбережжі», подарована у 2013 році японцями;
• Національний художній музей України зберігає 7 картин Бурлюка;
• Київська картинна галерея;
• Дніпровський художній музей;
• Херсонський краєзнавчий музей;
• Херсонський художній музей;
• Миколаївський художній музей ім. Верещагіна;
• Бердянський художній музей ім. І. Бродського.

Олександра Екстер — історія амазонки українського авангарду

Олександра Олександрівна Екстер народилася в родині білоруського єврея та грекині на території сучасної Польщі, яка на той час була частиною Російської імперії. Згодом сім’я переїхала до Києва, де Олександра Олександрівна провела понад 30 років свого життя: навчалася, творила, організовувала мистецькі заходи, відкрила художню студію, співпрацювала з Київським художньо-промисловим і науковим музеєм імені імператора Ніколая ІІ. Її квартира і студія в Києві стала справжнім осередком сучасного мистецтва, за що мисткиня отримала титул «амазонки українського авангарду».

Величезний вплив на творчість Олександри Екстер мало українське народне мистецтво: її мати колекціонувала українську вишивку та килими, малювала орнаменти й організувала вишивальну майстерню. Сама Олександра Олександрівна багато часу проводила в етнографічних експедиціях і дослідженнях. «У її будинку, так само, як і в ній самій, впадало в очі цікаве поєднання європейської культури й українського побуту», — так згадує про художницю російська акторка А. Коонен.

Картини Екстер зберігаються в колекціях французьких, німецьких, американських, російських та українських музеях та приватних зібраннях.

• В Україні залишилося всього 2 картини художниці: «Міст у Севрі» та «3 жіночі постаті». Обидві з них зберігаються в Національному художньому музеї України. Також тут представлені кілька естампів та альбом ескізів театральних декорацій.
• У Державному музеї театрального, музичного та кіномистецтва України теж можна побачити роботи Екстер, пов’язані з театральною сферою.

Маючи таких сусідів, українцям постійно доводиться відвойовувати своє на всіх фронтах. Тому дуже важливо, щоби ми знали своїх героїв, пишалися ними, говорили про них на весь світ і нікому не віддавали. Адже сила нації — у її культурі.

Фото: www.facebook.com/knag.museum, Wikipedia Wmpearl, Sealle, Shakko, Coldcreation, Materialscientist, Magnus Manske, KulturKontaktVolhynia, Antanana, J.M.Domingo